Жартувати над дитиною, щоб вивести її із емоційного стану, щонайменше неправильно. Діти ображаються коли чують: «Ти ж не маленький», «Ти ж не дівчинка», «Ось я бабусі розповім як ти поводишся». Такі при соромлення підривають віру в справедливість і любов дорослого, змушує сумніватися у власній правильності і адекватності.

2. Визнавайте наявність у дітей страху і не тисніть на дітей, коли вони бояться.

Помилково міркувати, що якщо дітей залишити сам-на-сам із своїми страхами або якщо страх зросте, то діти перероблять його. На жаль коли страхи зростуть, вони можуть залишитися на все життя. А неправильне поводження дорослих у цій ситуації може підірвати довіру до них. Страхи слід визнавати і допомагати дитині їх позбутися.

3. Визнавайте наявність складних, хворобливих ситуацій.

Іноді, щоб захистити себе від хворобливого емоційного досвіду, дорослі спотворюють те, що відбувається. Наприклад хлопчик боїться уколів. Медсестра, щоб заспокоїти його, каже : «боляче не буде». Але, це зовсім не так, краще сказати правду: « Буде бо- ляче, але трішки, треба потерпіти і відразу пройде». Або вранці, коли дівчинка проща- ється з матір’ю, то мама каже: «Не плач, я швидко повернусь». Таке перекручення не допоможе справитися із ситуацією і навіть підриває довіру до дорослого. Краще сказати: « Я розумію як тобі сумно, мама обов’язково повернеться». Дорослі мають ретельно підбирати слова, щоб не зашкодити розвиткові здорових емоцій.

4. Будьте послідовні, не допускайте різкої зміни настрою.

Діти рідко дивуються тому, що роблять дорослі у тому разі. Якщо поведінку їх узагалі важко зрозуміти. Проте, якщо настрій дорослих різко змінюється ( від веселого до сердитого, від уважного до байдужого) , без будь – яких причин, діти починають їх боятися. Важливо пояснити дітям. Що відбувається, і поводитися так, аби поведінка була передбачуваною і викликала у дітей довіру.

​